Спільний пост: три основних бажання під час сесії

Щоб все швидше закінчилось. Хочеться прокинутись на наступний день після сесії і зрозуміти, що все вже позаду. І неважливо, наскільки успішно здана сесія; головне - вона вже закрита і від тебе більш нічого не вимагають.

Дихати рівніше. Кажуть, що при анальному сексі не так боляче, якщо рівно дихати. Ні, справді, є бажання вдихнути глибше і заспокоїтись. Багато студентів дуже нервують перед іспитами.Дуже хочеться спокою. А перездачі то аж восени... Загалом, купіть побільше вазеліну.

Хочу чтобы шоу продолжалось. Сессия это challenge accepted и мне будет интересно и весело. А вам нет. Вы будете страдать(вы же в Африке голодаете, правда?) ныть и жаловаться, что это сложно(скажите это людям с ограниченными способностями выигрывающим спортивные награды, у вас же наверное есть оправдание почему вам тяжело) и что вам хочется отдохнуть(а от чего, простите вам отдыхать?). 

Три причини навчання на мех-маті

   Менталітет. У нас на факультеті у людей дуже цікаво розвинена логіка. Мислення точно не стандартне, але завжди цікаве і влучне. Хоча частенько це якось відображається на психіці людини, воно все ж того варте. Математики - унікальний народ

  Широкий вибір професій. Тільки подумайте, скільки шляхів відкриті нам після мех-мату. Прибиральник, продавець, вахтер... А еліта і відмінники ще можуть роздавати листівки в метро. Загалом, є де розійтися.

   Математика. Ну куди ж без любові до цього предмету? Справді, відчуття, що ти вирішив дуже складну задачу можна порівнювати лише з оргазмом. Загалом, мех-мат є за що любити, і я його люблю.

Три аргументи на користь критики

Влучність. Якщо критика не висловлюється з якоюсь конкретною метою (що може викривити правду), то вцілому сказане вирізняється своєю точністю. Хтось зі сторони може влучно вказати на ті недоліки, які ти раніше не помічав, - і це зручно.

Зручність. Критика зі сторони позбавляє величезного шмату роботи над нашим самовдосконаленням, що заощаджує час. Замість шукати в собі чи своїй роботі щось не так, можна одразу перейти до роботи над вказаними помилками. І той, хто крикує, виходить, насправді допомагає.

Ідентикафікація чужого бажання допомогти. Можна ж і забути про критику як щось негативне і занадто емоційне. У цьому випадку такого типу поради говорять про бажання людини вас вдосконалити, бо інакше уся критика б замовчувалось і перетворювалась в осуд позаочі. Саме тому доцільно проявляти повагу і вдячність до тих, хто вас конструктивно і правдиво критикує.

Спільний пост: Три причини вести цей блог

Ми вирішили зробити список основних наших причин писати сюди; по причині від кожного.

Мені - цікаво. Ми самі собі встановлюємо режим, робимо постійні оновлення та вибираємо теми для постів. І який би пост я не писала, а кожного разу хочеться розкрити тему на повну. Словом, намагаюсь писати так, щоб це могло зацікавити мене навіть через деякий час. Тому поки це буде актуально - I'm in!

Мені - приємно. Я справді люблю писати сюди. І дуже приємно, коли хтось це читає. Коли хтось пізніше ІРЛ мені каже, що в пості був смішний жарт, гарна метафора чи влучне порівняння, - це незрівнянне почуття. Тому поки у нас буде хоч один читач, я писатиму)


Для меня это - профит. Почему я веду этот блог? А почему бы и нет? У меня есть на это время и это полезно. Пишу, потому что это профит. Это позволяет держать себя в форме, в плане писательских навыков. 

Три основных принципа моей жизни

Первый принцип:"Везет тому, кто сам себя везет"

В теории вероятности есть такая штука - математическое ожидание, это среднее значение случайной величины. Когда его считают, вероятность события умножают на его "значительность". Если математическое ожидание отрицательное, то суммарная вероятность и значительность плохих событий больше, чем хороших. Почему казино всегда выигрывает? Потому что у него положительное матожидание. Да, есть счастливчики, которым везет сорвать джекпот (из них немногие доезжают с этими деньгами домой). А скольким не везет? Случайная удача может раз-другой кому-то помочь, но на большом отрезке времени(всю жизнь) это не спасет, только труд - только хардкор.

Второй принцип:"А что такое плохо?"

На все случаи жизни у меня есть фраза "А ведь в это время я мог проснутся в ванной со льдом где-то в мотеле в Мексике и перед глазами будет табличка "спасибо за вашу почку"", что вроде и плохо, но и это еще не конец и мы еще поборемся. В 99,9% случаев все не так плохо, как кажется. И вопрос в масштабе. Для какого-то заучки 3 по зачету это повод для суицида, а для прожженного шулера угроза жизни повод для Яо Минь фейса, ну а с точки зрения голодного африканского ребенка они оба идиоты и их проблемы смешны и незначительны. А теперь понимая всю относительность слова "плохо", можно быть только оптимистом.

Третий принцип:"Just do it".

Предположим вам надо забить гвоздь. Это ваша работа. От того забьете вы его или нет напрямую зависит ваша жизнь и вашей семьи. Вы можете плохо относится к гвоздю, можете хорошо. Но его надо забить. Хотя "надо" - это тоже относительно. Вы всегда можете пойти жаловаться на гвоздь, обсудить эту проблему с друзьями, искренне переживать по этому поводу. Но все это никак не влияет на забитость гвоздя. Значение имеет только результат, а эмоциональная вовлеченность это вредно.

Три переваги нашого нового формату

Блог "Три абзаци" знову оновлюється! Отож, три найголовніші переваги цього оновлення:

Свіжа ідея. Щоб тримати в тонусі такий багатоелементний механізм, як наш блог, треба постійно його оновлювати. Адже потрібно зацікавлювати і читачів, і нас самих. Відтепер наші пости стануть схожими на списки з трьох речей. Спочатку буде декілька речень-пояснень, що за список, а далі - три пункти-абзаци.

Ще один виклик. Наш новий формат буде стимулювати нас вчитись виділяти з будь-чого всього три пункти і ще й аргументувати свій вибір. На нашу думку, це найчіткіший і найефективніший спосіб донести свою думку. І ним потрібно оволодіти!

Активуємо зворотній зв'язок. Відтепер ви можете не лише читати, коментувати та писати в блог самі; а й можете пропонувати нам теми у коментарях. Це може бути будь-що, аби тільки можна було нарахувати звідти три елементи: "Три причини…", "Три недоліки…", "Три досягнення…", "Три помилки…", "Три неточності…", "Три емоції…" і т.д. Пишіть нам!

Три абзаци про... проблеми

У вас багато проблем? Ви страждаєте через це? Може ви - своя найбільша проблема? Ви з кимось ділилися своїми переживаннями? А тепер погляньте навколо. Це справді настільки серйозно?

Навколо сотні людей, що кричать про свої проблеми. Всі вони впевнені, що їх життя - жахливий набір стресу, негараздів та провалів. І звісно кожен з них страждає через це. Але чи варто страждати? Всі ви чудово знаєте, що існують люди, яким гірше. Голодуючи діти Африки, солдати, що воюють з терористами і студенти мех-мату - всі вони страждають більше за вас. Тоді чому ви думаєте, що ваші проблеми справді серйозні?



А може краще забити? Навіщо розриватися на погані дрібниці, якщо загалом життя прекрасне? Саме такою буде моя порада. Намагайтеся вирішити свою дрібну і незначущу( хоча вам може здатися, що це важлива проблема, але це не так), а не страждати через неї. Нервові клітини не відновлюються, і якщо ви будете багато нервувати - до сорока п'яти років у вас в голові замість мозку лишиться смердючий шматок лайна, не придатний для використання. То ж якщо у вас проблеми, поглянте об'єктивно. У вас немає ніякої проблеми крім психічної хвороби (але це вроджене). Забивайте!

Три абзаца про... обидчивость

Есть всего несколько типов людей с которыми я предпочитаю не иметь ничего общего. Один из них это обидчивые люди. Обидчивость это всегда признак неуверенности в себе, глупости и скудоумия. Без исключений.

Давайте предположим, что Вы попытаетесь меня обидеть.
"Юридически, обида есть умышленное и противозаконное выражение неуважения к другому человеку заведомо оскорбительным для него обращением с ним"(c) Wiki
Когда вы выскажете мне что-нибудь "неприятное", то сама эмоциональная реакция меня на это событие находится в моей же власти. То есть, если я как-либо отреагирую на вашу реплику будет означать что "слова достигли цели"(а сейчас на сцене те же и Фрейд)и что где-то там внутри моих подсознаний я в чем-то даже с вами согласен и не доволен тем, что это правда. Так что если критика либо просто оскорбление вызывает у вас внутреннею эмоциональную реакцию тогда у вас нерешенные внутренние проблемы. Так что без вашего согласия вас не обидят.

Основная проблема с обидчивыми людьми(за что по-хорошему их стоит вешать, как несущих вред обществу) состоит в том, что очень часто они обижаются именно тогда, когда нужно срочно решить какое-то дело, сделать работу или еще что-то. И вместо того чтобы решать проблему вы заняты ремонтом их "богатого внутреннего мира". Так что не обижайтесь сами и держитесь от обидчивых подальше.

Три абзаци про... тролінг

    Ви часто робите щось комусь на зло? Не тому, що ви на нього злі і не тому, що так вам вигідно. А просто тому, що вам приємно спостерігати за муками цєї людини, за обломом. Мабуть відповідь очевидна. А чому ви це робили?

Може це через те, що ви егоїстична бидлота? Навряд. Мабуть все ж в кожному з нас прокидається бажання самозатвердитись. Ми шукаємо шляхи для досягнення своєї мети і рано чи пізно їх знаходимо. Іноді ми жартуємо, іноді допомогають "пАнти", а іноді тролінг. Ви робите щось людям на зло і не боїтеся наслідків, чим затверджуєте себе, піднімаєте у власних очах. Хоча версію про егоїстичну бидлоту теж відкидати не варто.

Тоді питання у іншому: чи варто з цим боротися і як? Мабуть боротися з власним бажанням напаскудити комусь - марна справа. Тому я вам пораджу боротися з тими, хто робить щось вам на зло. Найкращий спосіб відбитися від тролінгу - ігнорувати його. Адже саме заради вашої реакції все те і робиться. То ж трольте, і не тролимі будете.

Три абзаца про... "Чужая трава зеленее"

«Чужая трава зеленее». На этом принципе строится психология более чем половины человечества. Почему-то нам намного легче думать, что сложись обстоятельства чуть-чуть иначе, все было бы гораздо легче, привлекательнее и нарядней. Каждый мечтал жить во времени, когда «люди друг друга уважали», когда «человека ценили за его внутренние качества» и тому подобное. Но было ли такое время вообще?

Как должно быть сложно прожить свою, уже начатую жизнь, постоянно думая, что родись ты на парочку десятилетей раньше, все было бы идеально. Конечно, можно ценить пятидесятые за отличную музыку, двадцатые за писательский бунт, но ведь, в принципе, что-то особенное есть в каждой эпохе!

Куда как логичней смотреть на ситуацию трезво. Если уж тебе так сильно не повезло, и ты живешь во времена «коррупции, войн и жестокости», почему бы не попытаться хоть что-то поменять в этом мире? В конце концов дейстовать хоть как-то, должно быть намного приятнее, чем просто жаловаться на судьбу и разглогольствовать о том, что ты человек не своего времени, и что «а вот тогда-то, я смог бы то-то». Смочь что-то сейчас и значит доказать как самому себе, так и своей злосчастной судьбе, что ты – хозяин своей жизни.