Що, якщо ми могли б сказати собі : "Ось так роби, а цього - уникай." і дотриматись цього на усі 100%? Тоді б я запросто завжди приходила завчасу, здавала б усе на відмінно, підтримувала би з кожним знайомим приятельські стосунки, ніколи б не помилялась; а ще, думаю, у мене б узагалі не було проблем. Занадто ідеально? Дійсно, бо цього варто прагнути, знаючи, що цілковитої бездоганності не досягти. Але як навчитись слухати себе? Чому так важко контролювати власні думки, слова, дії, примхи чи образи? Чому не завжди виходить дотриматись своїх обіцянок? Звичайно, усіх відповідей я не знаю. Тільки знаю, що "ключиком" у самоконтролі є власне бажання. Щось не виходить - значить, ти цього просто не хочеш...
...Або у тебе руки з дупи. При бажанні можна зробити все, але багато чого можна зробити і без нього. Самоконтроль можна виховувати, тренувати. Самоконтроль можна отримати генетично. І головне - розуміти, що тобі від цього стане краще. Але врахуйте - якщо самоконтролю буде забагато, то є загроза перетворитися на
Между раздражителем и реакцией человека на него лежит свободная воля. Эту простую истину сформулировал и описал психиатр будучи заключенным в концлагере, который пережил все его ужасы и вышел оттуда адекватным, нормальным человеком. Именно самоконтроль отличает вас от собаки, например. Эксперимент Павлова: загорается лампочка - собака хочет жрать. Вам наступают на ногу - вы орете. Есть разница? Самоконтроль определяет то, как вы живете. Собака хочет жрать - бежит к миске, хочет пить - бежит к речке. Проблема огромной толпы народа в том, что она хочет жить как человек, размышляя категориями собаки. А насколько вы контролируете себя и свою жизнь?
Немає коментарів:
Дописати коментар