Три абзаца о страхе

Вам страшно сдавать экзамены? Мандраж при выходе на рубеж или ринг, когда полно зрителей? Тяжело встать и выступить с речью? Сложно перейти между этапами отношений? Трудно заговорить о неприятных вещах? Какого хрена?!

На самом деле все эти страхи появились очень давно. А знаете когда? Поверите, если я скажу что им 5000 лет? Все эти страхи возникли в то время, когда было одно большое племя и там за ляпы били и выгоняли, а тех, кого выгоняли, потом топтали мамонты и ели саблезубые тигры.

Первое, что надо сделать - это понять, что реально бояться нечего и, более того, от этого ничто не зависит. Вы сможете назвать хоть раз, когда мандраж и страх приносили пользу? Только уверенное спокойствие дает стабильный и высокий результат. Все, что вы могли сделать, - вы сделали до экзамена и надо просто расслабится и делать свое дело.   Давайте подумаем. Несданный экзамен? И что? Ричард Бренсон не закончил школу, Стив Джобс - колледж, а Билл Гейтс - университет. Уинстон Черчилль 2 года не мог поступить в колледж. Это им не помешало добиться своих скромных успехов.    Как бы вы не облажались на каком-то этапе отношений, во-первых, это всегда можно исправить, а во-вторых, найти новые. О неприятных вещах говорить придется, так что, чем раньше - тем лучше. Единственный рецепт - это переть навстречу собственным страхам, как носорог, и все будет хорошо.

Три абзаци про... бидло.

    Мабуть, ви ще пам'ятаєте ваше дитинство. Часи, коли для вас значними були не гроші, не майно, а якісь дрібниці, типу маленької машинки чи іграшкового робота, у якого лампочка світилася яскравіше, ніж у Міши з сусіднього будинку. Потім приходить підлітковість - період, коли люди починають яскраво поділятися на два типи - бидло і творчі люди. Перші одразу починали запасатися стереотипами і цинізмом, другі - цікавитися чимось глибше. А ким себе вважаєте ви?

Погляньте навколо. Тисячі людей ходять по вулицях з думками "Хочу новий телефон", "Ну і цицьки" чи "Треба швидше напитися, бо вже набридло працювати". Вони не відвідують театри, не читають віршів і ніколи не відмовляються від своїх стереотипів. І саме таким здається визначення бидла, проте насправді до цього надкласу належать різні люди: від офісного планктону до цинічних бомжів і алкоголіків. Скінхеди чи панки, слюсарі чи професори - всі можуть належати до бидла. І більшість таки належить. А чому ми втрачаємо бачення прекрасного і захоплюємося цинічними ідеями?

А тому, що ми дорослішаємо. Ми самі себе утримуємо. Вільний час кудись зникає. Усе менше шансів відволіктися і подивитися на щось гарне, цікаве. І ось ви вже тонете в болоті цинічного матеріалізму, втративши при цьому будь яку філософію. Вашою основною ціллю є збирання грошей, щоб за їх рахунок зібрати ще грошей, щоб дістати ще трохи цих зелених папірців. І погодьтесь, це чекає вас всіх. Ти можеш дивитися навколо і думати "Боже, скільки бидлоти". Але як казав не пам'ятаю хто: "Якщо всі навколо тебе ідіоти, то ти - в центрі цього кола".

Три абзаци про... поради

Іноді бувають складні ситуації. Але це не страшно, якщо поруч хороші і чуйні люди, котрі завжди готові допомогти. Що, якщо вони допомагають порадами? Що, якщо таких людей багато? Що, порад ще більше? Що тоді робити, якщо вони всі різні?

Загалом, порадою має бути щось таке, що ти зробиш, будучи на місці того, кому хочеш допомогти, правильно? Але люди ж різні. А раптом твоя порада саме у цій ситуації саме цій людині - просто не подіє? Що тоді? А якщо людина розгубиться у всій тій купі порад? Але твоя ж жага зробити щось приємне, а головне - корисне, була щирою... Що тоді, зовсім бути осторонь?

Занадто багато питань, як для поста в три абзаци. Відповідь ось тут: ніколи не можна радити що-небудь, погано знаючи людину, ситуацію та всі умови. Краще свою відчайдушну доброту направити на щось дійсно результатне. А та людина у 99 % випадків вихід має знайти сама, і чужі слова тільки допоможуть заплутатись. Як сильно ви б не залежали від чужих порад, намагайтесь слухати себе. Як сильно ви б не хотіли допомогти, намагайтесь робити це якось інакше!

По абзацу від кожного про... нащадків

Діти. Квіти життя чи збірники проблем? Чи є продовження роду обов'язком кожного? Я особисто бачив усі сторони цього під час розвитку молодшої сестри. Це вражає. Чому люди так люблять малят? Чому секс приємний? Це пов'язано з нашою біологією. Всі тварини (включаючи і таку бидлоту, як ми) генетично настроєні на продовження свого роду. Якщо дивитися з біологічної точки зору, то це буквально сенс життя кожного. Але з іншого боку люди вже давно подолали всі закони живої природи, перетворивши їх на застарілі стереотипи. І багато з них відсунули тему розмноження далеко від себе, поставивши нові, більш приємні і менш сковуючі речі. То чи варто йти приємним шляхом, чи краще слідувати законам природи, щоб в старості жити з думкою, що життя прожите не марно? Вибір за вами.

Экзистенциальная психология говорит, что дети это последний способ родителей рассчитаться с жизнью и достичь тех целей, которых они не успели достичь. Это по большому счету и есть первопричина конфликта поколений. Но детей делать надо вовремя. То есть оптимальный момент, это когда семья уже твердо стоит на ногах в материальном плане и в долгосрочной перспективе. Также не стоит делать потомков от большой любви, это должен быть продуманный рациональный выбор. Моя одноклассница недавно родила. Отличная семья - папа с мамой тусуют в Саксоне на пенной вечеринке, а старшее поколение нянчит ребенка. Не экономьте на контрацепции и делайте детей вовремя.

Можете називати мене наївною, але одним з найголовніших завдань в житті я вважаю саме виховати дітей. Кому потрібні будуть твої гроші, чи твоя успішна кар'єра, чи твої посиденьки в клубах? А в дітях, вважаю, можна побачити те, чого не буде деінде. Це як вдало інвестувати усе те, чого ти добився раніше. Крім того, "працюючи" над цим правильно, можна побачити, як твої інвестиції вдосконалюються. Найсправедливішим показником прожитого мною життя будуть саме мої діти. І час народження, кількість дітей чи інші умови, я впевнена, будуть найвдалішими. Бо інакше неможливо.

Три абзаца о феминизме

Говорят, что феминизм и равноправие полов - это результат развития социума, его либерализации и т.д. Есть версия, что женщины так "офеменели", потому что помельчали мужики. Давайте вспомним, что спрос рождает предложение, а затем присмотримся к современному кино. В 80-х(когда ученые заметили пик тестостерона) наиболее популярным жанром является боевик. На экране "реальные мужики": Шварценеггер, Сталоне, Ли, Ван Дам, Лундгрен.А что сейчас?

На саммите по вопросам рождаемости ученые опубликовали данные, что за последние 50 лет уровень тестостерона в крови среднего мужчины упал на половину. Почему появился унисекс? Почему ведущие экономисты в книге "Бизнес в стиле фанк" начинают писать о роли женщин в высших эшелонах корпоративной культуры? При этом количество гомосексуалистов ростет отнюдь не пропорционально населению планеты.

Так что, наступают интересные времена. Как пелось в песне: "Потому, что на 10 девчонок - по статистике 9 ребят". Уже не 9. Посмотрим, что будет дальше.

Три абзаци про... спосіб життя.

  На холодній мокрій вулиці в центі міста можна побачити різних людей. Священник з Біблією в руках поспішав до церкви, щоб віддати ще один день Богу. І був щасливий від цього. Він віддав все життя Богу, в якого вчитель, що проходив повз, навіть не вірив. Він просто отримував насолоду від того, що передавав свої знання дітям. А жінка, що купувала моркву неподалік, віддавала дітям все своє життя. І це робило її щасливою. Аж ніяк не міг її зрозуміти дідусь, що спав на траві неподалік., адже йому щасття приносила лише пляшечка горілки. Через дорогу переходив хлопець, який кайфував від кількості адреналіну в крові після нової порції акробатичних трюків на даху. Біля нього проїхав байкер, що ніколи не мав нічого, крім свободи. Вона і була для нього щастям. Зі спокоєм у погляді на байкера глянув старий чолов'яга, що все життя присвятив грошам, і тепер був щасливим. Такі різні способи життя обрали собі ці люди, який же з них правильний?

Ви мабуть сидите і подумки питаєте, навіщо я написав цю х*йню історію? Мені просто цікаво, який спосіб життя оберете ви? Йтимете по давно протоптаній доріжці "школа->ВНЗ->Робота з паперами->Вища посада роботи з паперами->родина->венеричні захворювання->жалюгідна смерть від старості."? А як вчинити правильно? Що робити взагалі? Заради чого жити? Моя відповідь однозначна (ні, не секс) - заради насолоди. Якщо те, що ви робите, приносить вам насолоду - ви обрали правильний шлях.



Якщо ж ви відчуваєте, що ваша робота паскудна, родина набридла, а останні хвилини відпочинку ви витрачаєте на мастурбацію хатні проблеми, вітаю - ви просрали своє життя. Я вам геть більше скажу - більшість з вас таки просре це кляте життя, так і не отримавши щастя. Є мільйони способів втратити свій шанс стати щасливим. Тому моя вам порада - обирайте ВНЗ, який вам подобаються, роботу, яка принесе вам задоволення, жінку/чоловіка, з якою/яким будете щасливі. Життя всього одне (і те не складно вкоротити), тоді чому б не пожити для себе?

Три абзаци про... прикмети

Люди по-різному ставляться до прикмет і всіляких забобон. Одні нізащо в світі не будуть виносити сміття, якщо хтось із близьких знаходиться в дорозі і ще не доїхав. Багато з нас не люблять говорити про заплановане, щоб воно відбулось з більшою ймовірністю. Хтось обирає дату весілля дуже символічну, на кшталт 07.07.07. Деякі у серпні, споглядаючи видовищний метеорний дощ, загадують бажань стільки, скільки вони тільки в змозі. Усі ці люди здебільшого займаються самонастроюванням, що може взагалі виявитись результатним ділом. Але всі інші питаються: "Який у цьому сенс?". Є думка, що, не забиваючи усіма забобонами голову, живеться легше і спокійніше. Тверезо поглянувши, можна погодитись і додати: якщо не знаєш усіх прикмет, ставишся до речей так, як вони самостійно цього потребують, без упереджених думок твоїх попередників.

Особисто я не люблю вірити у таке, остерігаючись можливого і досить ймовірного розчарування. Тому частіше, якщо і загадую якесь бажання, через пару годин забуваю його. А коли була маленька, взагалі завжди проговорювала подумки, задуваючи свічки на торті, таке : "Бажаю, щоб у всіх все було добре". І сама з себе сміялась! 

Чи згодні ви зі стереотипом, що забобони - це для слабохарактерних? І чи вірите у прикмети?

По абзацу від кожного про ... суперечності поколінь

"Поживеш з моє, - дізнаєшся!"; "А в мої роки все було не так..." - кажуть одні. "Все вже змінилось."; "Зараз це - нормально." - інші. І обидві сторони кричать в унісон: "Ти не розумієш...". Так в чому ж корінь усіх суперечок поколінь? Невже розуміння, а навіть з великою різницею у віці, - це утопія? Як на мене, одні вважають себе досвідченішими, і не безпідставно, а інші вважають, що часи змінились настільки, що той досвід інших вже не цінний, та й самі вони краще знають. А у мене рецепт один, особливо для молодих поколінь - насамперед повага. Бо якщо, наприклад, мої внуки не будуть поважати мене в мої похилі роки, то знатиму, що прожила життя дарма. Ніякого тобі "вдалого інвестування"...

Що таке характер людини? Що таке її спогади, досвід, думки? Відповіть ховається у вашій пустій голові. Це ваш мозок. Невелика кулька містить у собі всю вашу особистість. А складається він з нервових клітин. Вони старіють і відмирають, приймають нові функції або тонуть в крові від алкоголю. Не роблять вони лише одного - не відновлюються. Тому з віком їх стає все менше, розумові здатності людини зменшуються. Але досвід - росте. Нічого не стоїть на місці, люди міняються. Умови виховання змінюються, характер виховання міняється. І мені лячно від однієї лише думки про Джастіна Бібера те, якими дідусями і бабусями будемо ми.

Есть такая корпоративная шутка "Умирают не на пенсии, а от пенсии". А известный философ Григорий Сковорода сказал "Когда голова не занята делом, она занята дурью". Конфликт поколений есть уже потому, что время идет - все меняется. Но конфликт с бабулей, смотрящей дом2 и сериалы и конфликт с "корпоративным" дедушкой это две большие разницы.

Три абзаца о брендах

"Homo homini lupus est" так говорили много лет назад. Но сейчас человек человеку не волк. Человек человеку бренд. Гуччи сделает вас элегантным, Диор мужественным, а Найк спортивным.

Есть легенда о древнем китайском мудреце, который в ответ на все вопросы об устройстве мира и

природе человека молча поднимал вверх палец. Понятное дело — если бы так поступал простой человек, все решили бы, что он дурак. Но все знали, что он просветленный муж, и находили в этом жесте уйму смысла.

А был ли мудрец?

Три абзаци про... соціальні мережі

   Зараз почну писати. Так, точно, тільки от відповім на повідомлення вконтакте, і точно писатиму. Ну добре, зараз ще на фейсбук гляну. О, і звісно потрібно подивитися, чи не прокоментували мій пост в ЖЖ. А з вами такго не бувало? Ви ніколи не спізнювались до універу через переписку з сусідкою племінника сестри вашого кращого друга? То що ж змушує нас сидіти перед монітором, вбиваючи свої нервові клітини, дивлячись на сині емблемки? Чому люди так чекають поки біля графи "Мої повідомлення" з'явиться цифра один? Спробую пояснити.

   Фейсбук. Фейсбук зробили мажори. Дивовижно, як маленька мережа для студентів перетворилася на всесвітню соціальну мережу. Сотні людей обзавелись окулярами і відрощували прищі біля моніторів, щоб завести собі побільше друзів. А невдаха програміст (всі фільм дивилися, правда?) був здивований мільйонами грошей, що неочікувано падали на нього. Це дало початок сотням втрачених задротів. Твітер. Твітер створили мажори. Якщо взяти фейсбук, і забрати звідти все, що могло вас розважити, то вийде нудний комерційний твітер. Не дивлячись на пекельні обмеження у розмірі постів, Твітер став популярним серед бізнесменів та потужних компаній. Вконтакте. Вконтакте створив Дуров. Вражений успіхом фейсбука, він вирішив створити свою соц мережу, з Блек-Джеком і Шлюхами українськими та російськими користувачами. Як бачите - вдало. Вже п'ять років він приносить Дурову тонни зелених папірців з американськими президентами. Як бачите, все чудово облаштовано, щоб забирати у вас гроші. І якби ніхто туди гроші не віддавав, то не було б  і самих мереж. Також існує теорія, що спецслужби країн СНГ мають доступ до всіх особистих данних, що зберігаються на серверах цього вашого контактику, що значно полегшить їм пошук ваших друзів, якщо ви чимось не сподобаєтесь органам влади. Може в цьому є доля правди, хто знає?

    А ви визнаєте, що залежні від контакту?А спробуйте видалити свою сторінку. Така функція з'явилася лише сьомого жовтня цього року. Та ніхто не жалівся.  Слабо? Підозрюю, що так. Поки ви піднімаєте з підлоги свою самооцінку, я розповім, чому вам слабо. Тому, що бути собою,  щирим і розумним вам простіше бути у універі віртуалі. Проте у контактика є і плюси, і їх багато. Знайомства. Я особисто познайомився в контакті з кількома людьми, що зараз є моїми друзями. Чудовий аудіоплеєр, чудова якість фото. Можливість поспілкуватися з давніми друзями, зустріти однокласників. І взагалі, якщо використовувати його в міру, то це чудовий антидипресант. Загалом, головне - не забувайте, що так само ви можете спілкуватися в реалі. А поки ви коментуєте цей пост, я йду відповідати на повідомлення в контакті.