Показ дописів із міткою вибір. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вибір. Показати всі дописи

14 березня 2012 р.

Три абзаци про... нових та старих друзів

Кажуть «однин старий друг кращий нових двох». Цікава приказка, але чи кожен може з нею погодитися? 




                                                                                          На світі 7 мільярдів людей і у всіх них є друзі (ну в крайньому випадку у більшості з них). Разом навчались, жили по сусідству, були колегами по роботі чи щось інше. Є старі – вірні, надійні друзі, проте час не стоїть на місці з’являються нові – цікаві, незвичні «новизна» одним словом. І буває так, починаєш помічати, що нова людина підходить тобі набагато більше ніж та інша, десь вона тобі ближча. Тут і починаються проблеми, ревнощі одних до інших, складається враження, що тебе намагаються розірвати на шматки (хоча це був би найпростіший вихід). Але це все нормально, таке буває і буває практично з кожним.                              


                         
Отож, що робити, проміняти старого друга на нових двох чи відмовитися від нових дружніх стосунків та притримуватися «старого та вірного»? кожен для себе вирішує сам. Хоча можливо просто не потрібно забувати давніх друзів, які були з вами «і в горі і в радості», але і від нових знайомств не варто відмовлятись. Старі друзі повинні залишатися у вашому житті, але зупинятися на цьому не потрібно, ще так багато людей, є ще так багато прекрасних особистостей. Старих не забувайте і нових заводьте. Багато друзів не буває.



                                                                                                               by  Irk@




5 березня 2012 р.

Три абзаци про... невизначеність


Невизначеність - це коли я декілька разів починаю писати тут перші слова і ніяк не зупинюсь на єдиному варіанті. Чи коли ритмічно клацаю на кнопку "Наступний трек", не маючи чіткого бажання слухати конкретного виконавця. Або коли підходить моя черга у буфеті, а я так і не знаю, чого ж хочу. Чи коли список бажань настільки довгий, що й не знаєш, з чого почати. Пам'ятаєте моменти такі у фільмах, коли герой сідає у таксі й на питання водія "Куди їдемо?" відповідає: "Прямо!". Ні, ну добре хоч, що не просто "Не знаю!".

Не страшно, коли це банальне замовлення напою чи вибір сеансу в кінотеатрі. А коли це щось серйозніше? Люди, стосунки чи самовдосконалення. Важливі вчинки і рішення не мають бути чимось спонтанним, ба просто за означенням. Де ж тоді взяти той тверезий погляд на стан речей?

Що за тривіальні питання - ясна річ, варто покладатись лише на себе, свій досвід і прораховані наперед схеми подальшого розвитку подій за тих чи інших обставин. Немає цього всього? Ну, он хтось кидає монетку, щоб вирішити, вступати йому на той чи інший факультет. А ще хтось все шукає знаків повсюди. Кожен з нас давним-давно вже визначився зі своїми методами боротьби з невизначеністю (пробачте за тавтологію!). Можливо, вона не зникає повністю з наших життів, бо нам насправді в кайф часом піддатись миттєвим спонтанним бажанням?