Три абзаци про... нових та старих друзів

Кажуть «однин старий друг кращий нових двох». Цікава приказка, але чи кожен може з нею погодитися? 




                                                                                          На світі 7 мільярдів людей і у всіх них є друзі (ну в крайньому випадку у більшості з них). Разом навчались, жили по сусідству, були колегами по роботі чи щось інше. Є старі – вірні, надійні друзі, проте час не стоїть на місці з’являються нові – цікаві, незвичні «новизна» одним словом. І буває так, починаєш помічати, що нова людина підходить тобі набагато більше ніж та інша, десь вона тобі ближча. Тут і починаються проблеми, ревнощі одних до інших, складається враження, що тебе намагаються розірвати на шматки (хоча це був би найпростіший вихід). Але це все нормально, таке буває і буває практично з кожним.                              


                         
Отож, що робити, проміняти старого друга на нових двох чи відмовитися від нових дружніх стосунків та притримуватися «старого та вірного»? кожен для себе вирішує сам. Хоча можливо просто не потрібно забувати давніх друзів, які були з вами «і в горі і в радості», але і від нових знайомств не варто відмовлятись. Старі друзі повинні залишатися у вашому житті, але зупинятися на цьому не потрібно, ще так багато людей, є ще так багато прекрасних особистостей. Старих не забувайте і нових заводьте. Багато друзів не буває.


                                                                                                               by  Irk@

Три абзаци про... звички

  У вас є звички? Навіть якщо ви скажете "ні", це самообман. Спробуйте хоча б день приділити цьому увагу, і ви побачите - ви чи то чухаєте дупу потилицю, чи постукуєте пальцями по парті, чи просто повторюєте одне слово багато-багато-багато-багато разів. Таке буває з усіма, і називається це - умовний рефлекс. Більшість звичок не сильно впливають на наше життя. Ну погляньте - на що впливає звичка говорити слово "блін" у житті слюсаря? І якщо серед дрібних рефлексів і є ті, що впливають на щось (уявіть - політик говорить слво "блін" у камеру стопіЦот разів), то їх мало. Проте є і набагато більш впливові звички.


Наприклад, залежність від будь-яких речовин. Будь яка залежність сковує вас морально, матеріально і фізіологічно. Звісно навіть погані звички не являються критичними, якщо людина має змогу їх задовольняти. Але як тільки у людини не вистачає грошей на блек-джек і шльондр цигарки чи наркоту, проявляються цікаві проблеми. Ломка. І ось тоді ваше життя втрачає будь яку радість, все відходить на другий план, і скоріше за все після довгих стражданнь смерть ділить вас на нуль. Справедливо. Але якщо ви можете забезпечувати себе і контролювати, то як каже відомий жарт: "А ви знаєте, що якщо б ви не почали курити у двадцять років, то грошей, які б ви зекономили, вистачило на он той хмарочос? - сказав борець за здоров'я. - А ви курите? - спитав чоловік - Ні! - відповів борець. - А є у вас хмарочос? - запитав чоловік, на що борець за здоров'я зніяковіло відповів "Ні" - А я курю, і хмарочос мій - сказав чолов'яга і підпалив цигарку".   Вибір за вами.

Але звички не такі злісні, якими їх описують бабусі під під'їздами, і клеймо "людина-звичка" може бути і гордісттю. Візьміть, наприклад, звичку прокидатися на світанку, чи перевіряти пошту. Люди, які звикли обертатися у людних місцях не раз так рятували свої дупи гаманці. Але в будь якому разі врахуйте: якщо ви вирішили "завести" якусь звичку, то подумайте, чи зможете ви її контролювати і чи не перетворить вона ваше життя на смерть жахливі муки. Спробуйте написати в коментарях, на вашу думку, свою найкращу і найгіршу звичку. Буду дуже вдячний.

Три абзаца об ответственности

Самое страшное, что принес 21й век людям, то, чего так долго все хотели и к чему стремились - он принес свободу. Психологи определяют свободу, как возможность нести полную ответственность за свои поступки. И тут всплыла неожиданная проблема: а ведь ответственность ваще не по кайфу аж ниразу. В голове у 95% людей сложился стереотип, что свобода - это такое блаженное состояние полного штиля и спокойствия, и, как у кактуса на моем подоконнике, у них в жизни ничего не происходит.

А что было раньше? Почему раньше не было такого зашлакивающего количества алкашей, нариков, нытиков, игроманов и прочих ответственностифобов? Крепостное право и монархия в комплекте с классовым построением общества "на ура" разруливало все базары о смысле жизни и решало экзистенциальные вопросы. В 20 веке тоже было чем заняться. Сначала революция, потом построение коммунизма, а после пара мировых войн, сменившаяся "холодной войной", - отлично так занимало умы общественности. Но совершенно нежданно наступила свобода, равенство и братство. Титаник "общественного единства" потерпел крушение, столкнувшись с айсбергом свободы, и развалился на кучу маленьких лодочек, в каждой из которых сидит ровно один человек. И оказалось, что каждый сам за себя и сам по себе, а вокруг течение, переменный ветер и всякая агрессивная живность в акияне жизни.

О чем мечтаешь ты сидя в своей лодке? Прицепиться к большому кораблю и по-тихому переждать любой шторм или ежедневно бороться со стихией?