Три абзаци про... смертну кару

 Я не довго думав над темою для першого посту. Мабуть ця тема зовсім не хвилювала вас, як і мене, до недавнього часу. До мене вона прийшла, коли я сидів п'яний на лекції, яку читала одна з засновників організації, що бориться за відміну смертної кари у світі. Мабуть, не кожен зізнався іншим, що тема його схвилювала. Але насправді схвилювала кожного. І вже після лекції в коридорах червоного корпусу почали палати срачі, бійки і єресь дискусії на тему "Чи потрібна смертна кара в Україні". Я не писатиму своєї думки, я просто напишу всі за та проти.
   

  Мабуть, варто почати з фактів. Оскільки ми говоримо про сьогодення, то я опишу основні два способи зменшення населення законними методами. Перший і найпопулярніший - смертельна ін'єкція. Життя швидко і (можливо) безболісно витягують з злочинців дві речовини: пентотал (для обезболювання процесу) і хлорид калія (для, власне, вбивства). Оскільки професійні лікарі не мають права брати участь у цьому процесі (дядечко Гіпократ не одобрив), палачам створили спеціальні прилади, щоб влучити у вену. Що, в принципі не заважає їм вдало показувати віртуозну криворукість і все ж лишати пацієнту зайві 15 хвилин життя. Ну і звісно маестро електричний стілець. В теорії, нерви приреченого згорають  швидше, ніж передають сигнал, тому болю смертник не відчуває. Але видовище це лякаюче - очі бідолахи лускають, він починає пахнути смаженим м'ясом паленими екскрементами, не рідко випопрожнюється під час процесу, а іноді ще й мочиться, при цьому сеча випаровується від температури. Але, ніхто з клієнтів не скаржився, як не дивно. До 1947 року, коли смертник Віллі Френсіс сам показав поліцейським поломку у стільці, на якому не зміг померти. Бажання клієнта - закон: стілець полагодили, Віллі стратили. Гуманно, чи не так?
 

  Тепер що до соціального аспекту. Справа у тому, що в'язні, засуджені до довічного ув'язнення, не працюють. Не виконуючи жодних корисних функцій для держави, вони їдять і одягаються за
грощі платників податків. І останніх це неілюзорно напружує. Цим аргументують свою думку сторонники смертної кари. Інші протиставлять цьому цінність життя, подарованого природою. "Життя, данне Богом чи природою має право забирати лише Бог чи природа" казала жінка, яка втратила сина таким чином. Або те, що у нашій корумпованій державі дозвіл смертної кари приведе до диктатури. І звісно, більшість людей змінюють свою думку, коли під загрозу ставляться життя їх рідних та друзів. Загалом, ви маєте право на свою думку, і я хотів би побачити її в коментарях, адже від цього залежить наше майбутнє...