По абзацу від кожного про... принципи

Ще з дитинства нас з вами обмежували принципи. Бували принципи, нав'язані батьками, бували і направлені на суспільну думку... А бували і зроблені власноруч. Принципи бувають різні. У когось їх більше, у когось менше. У когось принципи непорушні, а хтось може ними знехтувати при потребі. А чи потрібні вони нам? Якщо потрібні, то чи всі? Які саме принципи нам допомогають у житті, а які є просто вантажем, що стримує наш розвиток? І чи можна ними нехтувати, якщо цього потребує ситуація?

Представим, что вам надо куда-нибудь поехать. Для этого вам нужна карта местности. Правильно выбранные принципы - это именно та карта, которая позволяет добраться туда, куда бы вы хотели попасть. И в каждый конкретный момент пути - не сбиться. Однако попасть в правильное место при неправильной карте - возможно только в мультиках. Выбирайте принципы с умом, и если вы в них уверенны, - никогда их не нарушайте.

Як на мене, принциповість - це круто. З одного боку, це власноруч встановлені для нас рамки, котрі стримують і водночас дають імпульс іти далі. А з іншого, по суті, принципи і визначають нас як окремих особистостей. Однак перегинати палицю у створюванні цих рамок аж ніяк не варто, бо тоді з життя зникне рух. Більш того, вважаю, що найкращий принцип з усіх існуючих - це допускати можливість поступитись своїми переконаннями.

Три абзаци про... примхи

 Примхи, або капризи - іноді незрозумілі потреби вашого розуму у якихось умовах. Вам потрібна гарна дівчина чи багатий хлопець, ви любите бути зверху чи хочете саме червону машину. У кожного є свої примхи, хоча іноді ми можемо їх побороти. Але чи потрібно? Чи варто вам стримувати власні бажання, хоча іноді і безпідставні, але все ж ваші?

Мабуть все ж варто себе стримувати. Погляньте навколо - ідеальних людей не існує. Якщо ви довго будете шукати собі дівчину з ідельною фігурою 90 60 90, то скоріше за все у вас взагалі ніколи не буде дівчини. Іноді потрібно радіти тому, що маєте. Краще синиця в руці, ніж гвіздок в дупі. Загалом, пам'ятайте - ви можете собі нашкодити, і жодне з ваших бажаннь не збудеться. Іноді варто притримати коней.


Але не завжди. Уявіть, що ви зовсім відкинули всі ті примхи. Уявіть, що з вами тепер набагато простіше спілкуватися, ви не вимагаєте від людей нічого. Класно? А тепер уявіть, що у вас дівчина, що важить двісті кілограм і має IQ макаки.Крім того, якщо ви не вимагаєте від людей високих якостей, вас дуже швидко почнуть використовувати. І тоді готуйтесь прожити життя безвольною маріонеткою в чужих руках жирної макаки. Ні, зовсім не класно. Тому шукайте межу між капризністю хворої королеви і безвольністю хлопчика на побігеньках. Балансуйте.

По абзацу від кожного про... самоконтроль

Що, якщо ми могли б сказати собі : "Ось так роби, а цього - уникай." і дотриматись цього на усі 100%? Тоді б я запросто завжди приходила завчасу, здавала б усе на відмінно, підтримувала би з кожним знайомим приятельські стосунки, ніколи б не помилялась; а ще, думаю, у мене б узагалі не було проблем. Занадто ідеально? Дійсно, бо цього варто прагнути, знаючи, що цілковитої бездоганності не досягти. Але як навчитись слухати себе? Чому так важко контролювати власні думки, слова, дії, примхи чи образи? Чому не завжди виходить дотриматись своїх обіцянок? Звичайно, усіх відповідей я не знаю. Тільки знаю, що "ключиком" у самоконтролі є власне бажання. Щось не виходить - значить, ти цього просто не хочеш...

...Або у тебе руки з дупи. При бажанні можна зробити все, але багато чого можна зробити і без нього. Самоконтроль можна виховувати, тренувати. Самоконтроль можна отримати генетично. І головне - розуміти, що тобі від цього стане краще. Але врахуйте - якщо самоконтролю буде забагато, то є загроза перетворитися на козенятко беземоційну машину для праці. Шукайте межу і не втрачайте голову. 

Между раздражителем и реакцией человека на него лежит свободная воля. Эту простую истину сформулировал и описал психиатр будучи заключенным в концлагере, который пережил все его ужасы и вышел оттуда адекватным, нормальным человеком. Именно самоконтроль отличает вас от собаки, например. Эксперимент Павлова: загорается лампочка - собака хочет жрать. Вам наступают на ногу - вы орете. Есть разница? Самоконтроль определяет то, как вы живете. Собака хочет жрать - бежит к миске, хочет пить - бежит к речке. Проблема огромной толпы народа в том, что она хочет жить как человек, размышляя категориями собаки. А насколько вы контролируете себя и свою жизнь?

По абзацу від кожного про... ваш внутрішній світ

Багатий внутрішній світ в ілюстраціях Олексія Курбатова

Людина - дуже цікавий вид. Справа в тому, що людина, на відміну від всіх інших студентів тварин, може мислити, чим активно й користується. І саме тому у вас всередині повно різноманітних органів думок, що разом утворюють вашу особистість. Не сумнівайтеся, там є дуже багато цікавого. Там є, що показати людям, є, чим похвалитися. І не варто тримати це в собі, приховувати від інших. Але ж в середині вас також є повно дивовижно прискорбного лайна, яке взагалі не варто згадувати. ДОСИТЬ ПОКАЗУВАТИ ЙОГО ВСІМ, покажіть це лише тим, хто точно зможе з цим змиритися. Але як відрізнити лайно від цукерки, як здогадатися, що можна показувати, а що - ні? І кому?..

Внутренний мир это фотография внешнего, которую каждый фотошопит по своему. Но удивительный парадокс: в 95% случаев внутренний мир богаче у тех, кто наблюдает за жизнью, а не ей живет. У писателей, художников, психов и философов богатство внутреннего мира зашкаливает, кипят страсти; душевные муки, излитые на листок бумаги, или мольберт поражают красотой при полной пассивности "в реальном мире". В то время как среднестатистический бизнесмен или спортсмен прост, как угол дома, и у него нет особо времени на внутренние переживания. Думающий кактус на окне и вечно бегущая вперед антилопа одинаково глупы.

Кажуть: "Багатий внутрішній світ". Але ж це означає лише банальну зацікавленість людини, котра виражається, про конкретну інші особу. Якщо комусь твоє "я" здалось нецікавим і "небагатим", то просто не твоя це людина та й все, дарма гаяти час. Адже ми всі страшенно різні, у кожного в голові свій винятковий вид тарганів. І немає сенсу вдавати з себе іншого, годуй тих комах і далі, якщо хочеш. Так само вирішуй, наскільки щирим бути з ким-небудь. От вам і відповідь на всі питання у першому абзаці: "Вирішуй сам!"

По абзацу від кожного про... цілеспрямованість

Ученые провели опыт: крыс запускали в лабиринт, где к плохой еде вела прямая дорога, а к вкусной - запутанная. Все крысы шли по короткому пути. Парадоксально, но 95% людей от тех крыс ничем не отличаются. Им некомфортны ответственность за свою жизнь и необходимость делать выбор. Нытики, алкоголики, наркоманы, подкаблучники, жены в золотых клетках, игроманы, неадекватные верующие - все они убежали от ответственности: кто в религию, кто в мир варкрафта. Куда проще быть самым крутым магом 85 уровня, чем пойти в тренажерный зал и вкалывать, чтобы чего-то достичь. Куда проще говорить "вот если бы не..." чтобы оправдать недостаток самодисциплины и упорства. Только человек получает духовное удовольствие от достижения поставленных целей, крыса же просто удовлетворяет инстинкты. Так стоило ли родится человеком, чтобы жить, как крыса?

Читачів цього блогу не здивуєш голосними словами на кшталт: "Треба вміти визначати пріоритети та впевнено йти до мети." Люди прагнуть впізнавати стару відому істину у нових нестандартних фразах, самотужки розкручувати словесні загадки, відповіддю до яких є банальні речі. Чому так важко побачити самому, яка життєва стратегія приведе до успіху? Чому вперто піти вперед і не оступитись можна лише за наявності маси вболівальників обабіч шляху до твоєї мети? Якщо тобі потрібен поштовх, щоб зрозуміти, чого ти хочеш від життя, то знайди його у цьому пості. Як знайдеш, то йди завзято, а близькі неодмінно допоможуть.

А є якась мета? Коли ви її досягнете, ви зупинитесь? Ви колись були щасливими від того, що мали, не бажаючи більшого? Людина не може бути задоволена всім. Як і тварини, ми бажаємо більшого. Отримавши шматок поганого сиру, ми все ж захочемо ще й хорошого. Ніколи не зупиняючись, будемо ставити все нові цілі, щоб наблизити свій психічний стан до уявного щастя. Якого ніколи не досягнемо, бо межі немає. Інакше вид би просто вимер. То чи сильно ми відрізняємось від пацюків? 

По абзацу від кожного про ... суперечності поколінь

"Поживеш з моє, - дізнаєшся!"; "А в мої роки все було не так..." - кажуть одні. "Все вже змінилось."; "Зараз це - нормально." - інші. І обидві сторони кричать в унісон: "Ти не розумієш...". Так в чому ж корінь усіх суперечок поколінь? Невже розуміння, а навіть з великою різницею у віці, - це утопія? Як на мене, одні вважають себе досвідченішими, і не безпідставно, а інші вважають, що часи змінились настільки, що той досвід інших вже не цінний, та й самі вони краще знають. А у мене рецепт один, особливо для молодих поколінь - насамперед повага. Бо якщо, наприклад, мої внуки не будуть поважати мене в мої похилі роки, то знатиму, що прожила життя дарма. Ніякого тобі "вдалого інвестування"...

Що таке характер людини? Що таке її спогади, досвід, думки? Відповіть ховається у вашій пустій голові. Це ваш мозок. Невелика кулька містить у собі всю вашу особистість. А складається він з нервових клітин. Вони старіють і відмирають, приймають нові функції або тонуть в крові від алкоголю. Не роблять вони лише одного - не відновлюються. Тому з віком їх стає все менше, розумові здатності людини зменшуються. Але досвід - росте. Нічого не стоїть на місці, люди міняються. Умови виховання змінюються, характер виховання міняється. І мені лячно від однієї лише думки про Джастіна Бібера те, якими дідусями і бабусями будемо ми.

Есть такая корпоративная шутка "Умирают не на пенсии, а от пенсии". А известный философ Григорий Сковорода сказал "Когда голова не занята делом, она занята дурью". Конфликт поколений есть уже потому, что время идет - все меняется. Но конфликт с бабулей, смотрящей дом2 и сериалы и конфликт с "корпоративным" дедушкой это две большие разницы.

По абзацу від кожного про... силу і слабкість

Основной момент, который важно понять как можно раньше - Сила всегда права. В конечном счете это выгодно. Умный и сильный всегда властуем над слабым и глупым. Но ум и сила обращенные во власть. У профессора по матанализу власти не густо. Люди часто рассуждают о любви и прочих высоких материях как самых главных в жизни. Это мило, но только до того момента пока все хорошо. Когда начинается "задница" сильный решит проблемы и все снова будет хорошо, а слабый утонет. Слабые живут своей глупой жизнью полной страхов по поводу того что что-то случится, сильный же наслаждается сегодняшним днем. И даже если брать во внимания любовь(как самый попсовый смысл жизни), то что ты будешь делать тогда, когда тот, кого ты любишь, заболеет? Рассуждать на похоронах, что ваша любовь перенесла все невзгоды?


Егоїстичні міркування завжди керували і керуватимуть людством. Так вже біологічно склалося, що кожне живе створіння завжди прагне до сексу задоволення (і розмноження теж). І саме для цього всі створіння набирають силу, знищують слабких для покращення свого генофонду. І так проходить еволюція. За рахунок сильних, не слабких. Так, слабкі завжди лишалися помирати, даючи дорогу сильним. Але хіба ми не зупинили еволюцію? Хіба ми не перестали знищувати слабких? Раніше спартанці скидали слабких дітей зі скелі, щоб не псувати генофонд. А ви так зробите?  Наше суспільство перейшло з тваринного етапу на вищий. Ми лишаємо слабких живими, а отже маємо їм допомогати і далі. Не знаю, може це тому що я відношу себе до слабких людей, але я не думаю, що повернення до тваринного стилю життя нам допоможе. Потрібно вже звикнути, що ви баклажан людина і не бути бидлом з райончеГа принижувати тих, хто слабше за вас. Але навіть якщо ви слабкий і про вас піклуються, це всеодно не привід не прагнути до сексу(ніякої фантазії, правда?) САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. ЯЯк пЯк казав відомий український поет "Ти знаєш, що ти людина?"...


Сила. І слабкість. Хто з вас може чітко визначити межу між цими поняттями? Ні, ви маєте повне право відносити себе як до слабких, так і до сильних (як це зробили хлопці в попередніх абзацах), але вказувати на інших з цими прикметниками не варто. Кажуть: "Слабка половина людства...". Про яку слабкість йдеться? Фізичну, розумову, моральну, духовну, матеріальну, яку? Ці речі кожен самостійно для себе визначає. Віднісши себе до будь-якої з категорій, ти себе наперед настроюєш на певний рівень твоєї боротьби з навколишнім світом.  Прагнути бути сильним в усіх можливих аспектах цього слова - це абсолютно природньо. Однак при цьому не варто забувати, що поруч з тобою - такі ж люди. Тому на шляху до свого зміцнення (розумового, фізичного, будь-якого) будь обережніше з тими, хто себе відніс до "слабких". Бо це і є сила.