Три абзаци про... проблеми

У вас багато проблем? Ви страждаєте через це? Може ви - своя найбільша проблема? Ви з кимось ділилися своїми переживаннями? А тепер погляньте навколо. Це справді настільки серйозно?

Навколо сотні людей, що кричать про свої проблеми. Всі вони впевнені, що їх життя - жахливий набір стресу, негараздів та провалів. І звісно кожен з них страждає через це. Але чи варто страждати? Всі ви чудово знаєте, що існують люди, яким гірше. Голодуючи діти Африки, солдати, що воюють з терористами і студенти мех-мату - всі вони страждають більше за вас. Тоді чому ви думаєте, що ваші проблеми справді серйозні?



А може краще забити? Навіщо розриватися на погані дрібниці, якщо загалом життя прекрасне? Саме такою буде моя порада. Намагайтеся вирішити свою дрібну і незначущу( хоча вам може здатися, що це важлива проблема, але це не так), а не страждати через неї. Нервові клітини не відновлюються, і якщо ви будете багато нервувати - до сорока п'яти років у вас в голові замість мозку лишиться смердючий шматок лайна, не придатний для використання. То ж якщо у вас проблеми, поглянте об'єктивно. У вас немає ніякої проблеми крім психічної хвороби (але це вроджене). Забивайте!

Три абзаци про... примхи

 Примхи, або капризи - іноді незрозумілі потреби вашого розуму у якихось умовах. Вам потрібна гарна дівчина чи багатий хлопець, ви любите бути зверху чи хочете саме червону машину. У кожного є свої примхи, хоча іноді ми можемо їх побороти. Але чи потрібно? Чи варто вам стримувати власні бажання, хоча іноді і безпідставні, але все ж ваші?

Мабуть все ж варто себе стримувати. Погляньте навколо - ідеальних людей не існує. Якщо ви довго будете шукати собі дівчину з ідельною фігурою 90 60 90, то скоріше за все у вас взагалі ніколи не буде дівчини. Іноді потрібно радіти тому, що маєте. Краще синиця в руці, ніж гвіздок в дупі. Загалом, пам'ятайте - ви можете собі нашкодити, і жодне з ваших бажаннь не збудеться. Іноді варто притримати коней.


Але не завжди. Уявіть, що ви зовсім відкинули всі ті примхи. Уявіть, що з вами тепер набагато простіше спілкуватися, ви не вимагаєте від людей нічого. Класно? А тепер уявіть, що у вас дівчина, що важить двісті кілограм і має IQ макаки.Крім того, якщо ви не вимагаєте від людей високих якостей, вас дуже швидко почнуть використовувати. І тоді готуйтесь прожити життя безвольною маріонеткою в чужих руках жирної макаки. Ні, зовсім не класно. Тому шукайте межу між капризністю хворої королеви і безвольністю хлопчика на побігеньках. Балансуйте.

Три абзаци про... злобу

У вас буває таке, коли наче все дратує; чи надокучливий одногрупник, чи холоднеча, чи ряд мізерних невдач, чи чиясь грубість, чи інше? Саме у такі миті бракує витримки і "спокойствія". Де ж їх знайти?

Сенс накопичення негативних емоцій у тому, що їх варто перетворювати у щось інше. І для того, щоб негатив зник, перетворювати треба не у слова, погляди чи вчинки. А, наприклад, у фізичну працю. Що складного: злишся - викатай на велику пару км, чи ще щось. Або, більш для мене прийнятний варіант, візьми ручку і папір і вислови усе, що накопичилось, мовою чітких ліній. І все, станеш спокійним, як і раніше. Бо інакше, консервуючи усю злість, вона все рівно коли-небудь вийде назовні. І от, коли саме це станеться, ми проконтролювати не зможемо. Тому є сенс позбуватись можливих проблем ще до їх виникнення.

Але це все теорія, як же про неї згадати у сам момент роздратованості? Написати нагадування на руці? Попросити когось з близьких, щоб підказав у слушну мить? Простіше й бути не може: банально звикнути до того, що злобу завжди перетворювати на щось нейтральне і тільки так від неї позбуватись. Навіщо ускладнювати собі надалі життя? Навчіться тримати себе в руках сьогодні. 

По абзацу від кожного про... ваш внутрішній світ

Багатий внутрішній світ в ілюстраціях Олексія Курбатова

Людина - дуже цікавий вид. Справа в тому, що людина, на відміну від всіх інших студентів тварин, може мислити, чим активно й користується. І саме тому у вас всередині повно різноманітних органів думок, що разом утворюють вашу особистість. Не сумнівайтеся, там є дуже багато цікавого. Там є, що показати людям, є, чим похвалитися. І не варто тримати це в собі, приховувати від інших. Але ж в середині вас також є повно дивовижно прискорбного лайна, яке взагалі не варто згадувати. ДОСИТЬ ПОКАЗУВАТИ ЙОГО ВСІМ, покажіть це лише тим, хто точно зможе з цим змиритися. Але як відрізнити лайно від цукерки, як здогадатися, що можна показувати, а що - ні? І кому?..

Внутренний мир это фотография внешнего, которую каждый фотошопит по своему. Но удивительный парадокс: в 95% случаев внутренний мир богаче у тех, кто наблюдает за жизнью, а не ей живет. У писателей, художников, психов и философов богатство внутреннего мира зашкаливает, кипят страсти; душевные муки, излитые на листок бумаги, или мольберт поражают красотой при полной пассивности "в реальном мире". В то время как среднестатистический бизнесмен или спортсмен прост, как угол дома, и у него нет особо времени на внутренние переживания. Думающий кактус на окне и вечно бегущая вперед антилопа одинаково глупы.

Кажуть: "Багатий внутрішній світ". Але ж це означає лише банальну зацікавленість людини, котра виражається, про конкретну інші особу. Якщо комусь твоє "я" здалось нецікавим і "небагатим", то просто не твоя це людина та й все, дарма гаяти час. Адже ми всі страшенно різні, у кожного в голові свій винятковий вид тарганів. І немає сенсу вдавати з себе іншого, годуй тих комах і далі, якщо хочеш. Так само вирішуй, наскільки щирим бути з ким-небудь. От вам і відповідь на всі питання у першому абзаці: "Вирішуй сам!"

Три абзаци про... насолоду.

Ви колись відчували наслоду? Що це таке? Ви можете пояснити, дати чітке означення? Хоч з якоїсь точки зору? Ви мабуть вже знаєте, що саме насолода керує нашими життями. Ми розмножуємось, тому що секс приносить насолоду, їмо, тому що смак приносить нам насолоду... Загалом, якщо природа хоче. щоб ми щось зробили, вона робить це приємним. Але ми навчилися зупиняти її - винайшли презервативи, щоб отримувати насолоду без розмноження, виділили речовини, що приносять насолоду і без їжі, зробили насолоду штучною. Користь від цього зникла, але насолода продовжує правити нашими життями. Наркотики, алкоголь, секс, кохання... А вся справа у біології.

Дослід на пацюках у свій час відкрив вченим очі. Мелнькому пацюку в голову вмонтували дроти, що активували зону мозку, що відповідає за насолоду. Інші кінці дротів приєднали до перемикача таким чином, що стоячи на плитці дроти активували насолоду. Спочатку тваринка випадково помічала насолоду, проходячи через плитку. Але з часом збагнула, що отримує максимальну насолоду на цій плитці. Насолода була на стільки сильною, що з часом пацючок став залежним від цього. Він почав жити лише на тій плитці. Він не відлучався на їжу, адже він вже мав насолоду більшу, ніж від їжі. Бідолашний не розумів, що ця насолода штучна і користі не несе, і помер з голоду на плитці. Помер від насолоди, хіба не мрія?

Ви можете брехати собі, казати, що не заради насолоди робите хороші вчинки, допомогаєте іншим, кохаєте... Але саме насолода керує вашим життям. Ще з народження ви падаєте у її міцні сіті, зплетені природою і заковані людиною.  То чи варто чинити опір?

Три абзаци про... поради

Іноді бувають складні ситуації. Але це не страшно, якщо поруч хороші і чуйні люди, котрі завжди готові допомогти. Що, якщо вони допомагають порадами? Що, якщо таких людей багато? Що, порад ще більше? Що тоді робити, якщо вони всі різні?

Загалом, порадою має бути щось таке, що ти зробиш, будучи на місці того, кому хочеш допомогти, правильно? Але люди ж різні. А раптом твоя порада саме у цій ситуації саме цій людині - просто не подіє? Що тоді? А якщо людина розгубиться у всій тій купі порад? Але твоя ж жага зробити щось приємне, а головне - корисне, була щирою... Що тоді, зовсім бути осторонь?

Занадто багато питань, як для поста в три абзаци. Відповідь ось тут: ніколи не можна радити що-небудь, погано знаючи людину, ситуацію та всі умови. Краще свою відчайдушну доброту направити на щось дійсно результатне. А та людина у 99 % випадків вихід має знайти сама, і чужі слова тільки допоможуть заплутатись. Як сильно ви б не залежали від чужих порад, намагайтесь слухати себе. Як сильно ви б не хотіли допомогти, намагайтесь робити це якось інакше!

Три абзаци про... прикмети

Люди по-різному ставляться до прикмет і всіляких забобон. Одні нізащо в світі не будуть виносити сміття, якщо хтось із близьких знаходиться в дорозі і ще не доїхав. Багато з нас не люблять говорити про заплановане, щоб воно відбулось з більшою ймовірністю. Хтось обирає дату весілля дуже символічну, на кшталт 07.07.07. Деякі у серпні, споглядаючи видовищний метеорний дощ, загадують бажань стільки, скільки вони тільки в змозі. Усі ці люди здебільшого займаються самонастроюванням, що може взагалі виявитись результатним ділом. Але всі інші питаються: "Який у цьому сенс?". Є думка, що, не забиваючи усіма забобонами голову, живеться легше і спокійніше. Тверезо поглянувши, можна погодитись і додати: якщо не знаєш усіх прикмет, ставишся до речей так, як вони самостійно цього потребують, без упереджених думок твоїх попередників.

Особисто я не люблю вірити у таке, остерігаючись можливого і досить ймовірного розчарування. Тому частіше, якщо і загадую якесь бажання, через пару годин забуваю його. А коли була маленька, взагалі завжди проговорювала подумки, задуваючи свічки на торті, таке : "Бажаю, щоб у всіх все було добре". І сама з себе сміялась! 

Чи згодні ви зі стереотипом, що забобони - це для слабохарактерних? І чи вірите у прикмети?

Три абзаци про... соціальні мережі

   Зараз почну писати. Так, точно, тільки от відповім на повідомлення вконтакте, і точно писатиму. Ну добре, зараз ще на фейсбук гляну. О, і звісно потрібно подивитися, чи не прокоментували мій пост в ЖЖ. А з вами такго не бувало? Ви ніколи не спізнювались до універу через переписку з сусідкою племінника сестри вашого кращого друга? То що ж змушує нас сидіти перед монітором, вбиваючи свої нервові клітини, дивлячись на сині емблемки? Чому люди так чекають поки біля графи "Мої повідомлення" з'явиться цифра один? Спробую пояснити.

   Фейсбук. Фейсбук зробили мажори. Дивовижно, як маленька мережа для студентів перетворилася на всесвітню соціальну мережу. Сотні людей обзавелись окулярами і відрощували прищі біля моніторів, щоб завести собі побільше друзів. А невдаха програміст (всі фільм дивилися, правда?) був здивований мільйонами грошей, що неочікувано падали на нього. Це дало початок сотням втрачених задротів. Твітер. Твітер створили мажори. Якщо взяти фейсбук, і забрати звідти все, що могло вас розважити, то вийде нудний комерційний твітер. Не дивлячись на пекельні обмеження у розмірі постів, Твітер став популярним серед бізнесменів та потужних компаній. Вконтакте. Вконтакте створив Дуров. Вражений успіхом фейсбука, він вирішив створити свою соц мережу, з Блек-Джеком і Шлюхами українськими та російськими користувачами. Як бачите - вдало. Вже п'ять років він приносить Дурову тонни зелених папірців з американськими президентами. Як бачите, все чудово облаштовано, щоб забирати у вас гроші. І якби ніхто туди гроші не віддавав, то не було б  і самих мереж. Також існує теорія, що спецслужби країн СНГ мають доступ до всіх особистих данних, що зберігаються на серверах цього вашого контактику, що значно полегшить їм пошук ваших друзів, якщо ви чимось не сподобаєтесь органам влади. Може в цьому є доля правди, хто знає?

    А ви визнаєте, що залежні від контакту?А спробуйте видалити свою сторінку. Така функція з'явилася лише сьомого жовтня цього року. Та ніхто не жалівся.  Слабо? Підозрюю, що так. Поки ви піднімаєте з підлоги свою самооцінку, я розповім, чому вам слабо. Тому, що бути собою,  щирим і розумним вам простіше бути у універі віртуалі. Проте у контактика є і плюси, і їх багато. Знайомства. Я особисто познайомився в контакті з кількома людьми, що зараз є моїми друзями. Чудовий аудіоплеєр, чудова якість фото. Можливість поспілкуватися з давніми друзями, зустріти однокласників. І взагалі, якщо використовувати його в міру, то це чудовий антидипресант. Загалом, головне - не забувайте, що так само ви можете спілкуватися в реалі. А поки ви коментуєте цей пост, я йду відповідати на повідомлення в контакті.

По абзацу від кожного про... силу і слабкість

Основной момент, который важно понять как можно раньше - Сила всегда права. В конечном счете это выгодно. Умный и сильный всегда властуем над слабым и глупым. Но ум и сила обращенные во власть. У профессора по матанализу власти не густо. Люди часто рассуждают о любви и прочих высоких материях как самых главных в жизни. Это мило, но только до того момента пока все хорошо. Когда начинается "задница" сильный решит проблемы и все снова будет хорошо, а слабый утонет. Слабые живут своей глупой жизнью полной страхов по поводу того что что-то случится, сильный же наслаждается сегодняшним днем. И даже если брать во внимания любовь(как самый попсовый смысл жизни), то что ты будешь делать тогда, когда тот, кого ты любишь, заболеет? Рассуждать на похоронах, что ваша любовь перенесла все невзгоды?


Егоїстичні міркування завжди керували і керуватимуть людством. Так вже біологічно склалося, що кожне живе створіння завжди прагне до сексу задоволення (і розмноження теж). І саме для цього всі створіння набирають силу, знищують слабких для покращення свого генофонду. І так проходить еволюція. За рахунок сильних, не слабких. Так, слабкі завжди лишалися помирати, даючи дорогу сильним. Але хіба ми не зупинили еволюцію? Хіба ми не перестали знищувати слабких? Раніше спартанці скидали слабких дітей зі скелі, щоб не псувати генофонд. А ви так зробите?  Наше суспільство перейшло з тваринного етапу на вищий. Ми лишаємо слабких живими, а отже маємо їм допомогати і далі. Не знаю, може це тому що я відношу себе до слабких людей, але я не думаю, що повернення до тваринного стилю життя нам допоможе. Потрібно вже звикнути, що ви баклажан людина і не бути бидлом з райончеГа принижувати тих, хто слабше за вас. Але навіть якщо ви слабкий і про вас піклуються, це всеодно не привід не прагнути до сексу(ніякої фантазії, правда?) САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. ЯЯк пЯк казав відомий український поет "Ти знаєш, що ти людина?"...


Сила. І слабкість. Хто з вас може чітко визначити межу між цими поняттями? Ні, ви маєте повне право відносити себе як до слабких, так і до сильних (як це зробили хлопці в попередніх абзацах), але вказувати на інших з цими прикметниками не варто. Кажуть: "Слабка половина людства...". Про яку слабкість йдеться? Фізичну, розумову, моральну, духовну, матеріальну, яку? Ці речі кожен самостійно для себе визначає. Віднісши себе до будь-якої з категорій, ти себе наперед настроюєш на певний рівень твоєї боротьби з навколишнім світом.  Прагнути бути сильним в усіх можливих аспектах цього слова - це абсолютно природньо. Однак при цьому не варто забувати, що поруч з тобою - такі ж люди. Тому на шляху до свого зміцнення (розумового, фізичного, будь-якого) будь обережніше з тими, хто себе відніс до "слабких". Бо це і є сила.